Друковане Польске слово

останнє число газети N31 od 30-01-2014
Польська мова в Бердянську - Język Polski w Berdiańsku
реклама
партнери
співпраця

Річниця Варшавського повстання
11 серпня 2013, 21:42

Річниця Варшавського повстання

Річниця Варшавського повстання

Варшавське повстання – це антифашистський військовий виступ, яке проходило в серпні – вересні 1944 року. 
Повстання піднялося 1 серпня. Командував ним генерал Тадеуш Коморовський. Сигналом для початку послужили удари дзвонів одного з костьолів. Необхідно відзначити, що фашистська розвідка не змогла дізнатися подробиці підготовки та дату початку повстання, тому німецька армія була до нього не готова. 
У складі польської армії були не тільки окремі підрозділи Війська Польського, а й змішані загони партизан. Усі ці загони були укомплектовані людьми різних політичних поглядів і прагнень, але єдиним для всіх було бажання вигнати окупантів з рідної землі. Повстанців налічувалося приблизно 30 тисяч воїнів, що перевершувало чисельність німецьких солдатів в два рази, проте озброєні вони були вкрай погано. Німецькі війська вміло використовували свою перевагу, щоб локалізувати бої.

Спочатку повстанцям вдалося захопити кілька німецьких об'єктів і захопити більшу частину міста, але вони не зуміли взяти під свій контроль жодну урядову будівлю. Основні транспортні шляхи і мости через Віслу, як і раніше, були в руках німців. Недостатнє озброєння спочатку обмежило можливості повстанців. У перші дні операції польські війська, що складалися в основному з інтелігенції, понесли значні втрати – майже 2 тисячі осіб, у той час як німецькі частини втратили учетверо менше людей. До того ж, польські війська залишилися без повітряного прикриття.

Про все це було добре поінформоване німецьке командування, тому вже на четвертий день фашисти приступили до придушення Варшавського повстання.

Незважаючи на певну допомогу з боку радянського Союзу, положення повстанців ускладнювалося. Через невдачі та значні людські жертви, брак боєприпасів і продовольства командувач Коморовський був змушений 2 жовтня 1944 року підписати акт про капітуляцію, в результаті чого практично все населення Варшави було вивезено на примусові роботи до Німеччини. 

Що стосується ставлення радянського керівництва на чолі зі Сталіним до ходу повстання – зрозуміле одне – воно було неоднозначне. З одного боку, Сталін заявляв про згоду надати допомогу польським військам, але з іншого – радянський уряд досить різко висловилася проти надання радянських аеродромів для посадки літаків західних союзників. Сталін, безперечно, не хотів, щоб польська армія досягла своєї мети – визволення Варшави, адже в такому випадку польський уряд у вигнанні, що перебував у Лондоні, на чолі зі Станіславом Миколайчиком отримував реальний шанс на післявоєнне облаштування держави. Радянське керівництво розуміло, що створення незалежної Польщі могло завадити утягненню цієї країни у сфери впливів СРСР. Багато зарубіжних істориків однією з причин поразки Варшавського повстання називають саме таке подвійне ставлення радянського уряду до подій у 1944 році у польській столиці. 

Варшавське повстання закінчилося розгромом польських військ. У ході його було вбито понад 10 тисяч солдатів, 150 тисяч цивільного населення, 17 тисяч потрапили в полон, а ще 7 тисяч – пропали без вісті. Велика частина міста була зруйнована, а те, що вціліло, планомірно знищувалося спеціальними бригадами СС. І лише під час Вісло-Одерської операції, проведеної 17 січня 1945 року, Варшава була звільнена.