У Донецьку встановили меморіальні дошки в пам'ять вивезених у СРСР поляків

24 жовтня 2013, 20:01

У Донецьку встановили меморіальні дошки в пам'ять вивезених у СРСР поляків

29 вересня поруч з пам'ятником Ісусу Христу біля римсько-католицької церкви у Донецьку було встановлено дві меморіальні дошки. На них написані на двох мовах такі слова, які російською мовою звучать наступним чином: «Пам'яті гірників і депортованих з Верхньої Сілезії (Польща) в Радянський Союз в 1945-1948 роках». Є ще одна меморіальна мармурова табличка на цю тему всередині костелу, але там текст польською мовою звучить вже трохи інакше: «Пам'яті багатьох тисяч жителів Верхньої Сілезії, інтернованих та вивезених у 1945-1948 р. комуністичною радянською владою на каторжні роботи на території Радянського Союзу, де багато з них втратили життя».

«Ми стоїмо під пам'ятником Ісусу Христу. Його підняті руки символізують наше прагнення до Бога, в майбутнє. Щоб з надією йти в майбутнє – ми повинні пам'ятати про минуле. Сьогодні ми згадуємо події, які відбулися одразу після Другої світової війни на землі Донбасу», - зазначив на початку церемонії настоятель храму Ісуса Христа Царя Всесвіту в Донецьку отець Ришард Карапуда.

Присутній тут посол Республіки Польща в Україні Генрик Литвин доповнив слова священика. «Ми сьогодні повертаємося нашою пам'яттю до подій, які серед усіх нещасть, що сталися під час Другої світової війни, майже забуті. Сьогодні ми згадуємо жертву 75 тис. польських громадян. Ці люди були насильницьким чином переселені на територію Донецької області та їх прирекли на каторжну працю. Пам'ятаючи про поляків, переселених сюди в ті часи, ми також згадуємо про кілька мільйонів громадян Радянського Союзу, які були теж примусово переселені в той час – це були українці, руссины, поляки та інші народності.

Ми ще раз усвідомлюємо близькість наших народів, яким довелося жити у такій частині Європи, яку нещодавно один з американських істориків назвав «закривавленими землями». На щастя, ці часи минули. А запорукою кращого майбутнього є співпраця між незалежною Польщі і незалежною Україною», - сказав він.

У церемонії відкриття меморіальних дошок у Донецьку взяла участь представницька делегація з Польщі. Кістяк складали представники давнього міста-побратима українського шахтарського Донецька польського міста Катовіце на чолі з віце-президентом Міхалом Лютим і представники католицького духовенства. Серед польської делегації були і нащадки тих людей, які були вивезені на роботу в Донецьку область. Так дідусь бургомістра невеликого містечка Радзьонкув Габріеля Тобора помер десь на території донецького регіону. У тому польському містечку нещодавно було відкрито Центр збору інформації про депортацію поляків в СРСР.

16 грудня 1944 року, за два місяці до Ялтинської конференції, Державний комітет оборони СРСР ухвалив: «...мобілізувати і інтернувати з метою роботи в СРСР усіх працездатних німців у віці – чоловіків від 17 до 45 років, жінок від 18 до 30 років, які перебувають на звільнених Червоною Армією територіях Румунії, Югославії, Угорщини, Болгарії та Чехословаччини. Встановити, що мобілізації підлягають німці як німецького і угорського підданства, так і німці, піддані Румунії, Югославії, Болгарії та Чехословаччини...».

У січні-березні 1945 року цю операцію провели, і 111 831 осіб були інтерновані в СРСР. Усі вони були скеровані на підприємства вугледобувної та металургійної промисловості Радянського Союзу. 3 лютого 1945 року, у зв'язку з початком бойових дій у Східній Пруссії і Верхній Сілезії, ДКО СРСР видає ще одну постанову: «...мобілізувати на території фронтів, зазначених у п.1 цієї постанови (1, 2 і 3-й Білоруські, 1-й Український), усіх придатних до фізичної праці і здатних носити зброю німців – чоловіків у віці від 17 до 50 років...». Згідно «історичній довідці про діяльність ГУПВИ НКВС СРСР», за цією постановою було інтерновано в СРСР ще 77 741 людей, серед яких було дуже багато поляків.

Приблизно 44-45 тис. осіб працювало на відбудові шахт Донбасу. Бувало інтерновані разом з нашими шахтарями гинули під землею під час аварій на шахтах. Частина інтернованих померла від хвороб або травм, важких умов життя. За оцінками істориків, смертність в таборах інтернованих становила приблизно 7-8% від загальної кількості. Точну цифру загиблих поляків з Верхньої Сілезії сьогодні назвати ніхто не може. Її будуть встановлювати в ході спільної роботи донецькі і польські історики.

Анатолій Жаров