Українська присутність у Польщі під лупою

1 хвилина тому

Українська присутність у Польщі під лупою

Про що говорила варшавська конференція «Українські спільноти в Польщі: взаємини й дискурси»?

У час, коли дебати про міграцію часто загрузли в спрощеннях, Варшава на один день стала місцем серйозної, глибокої й неідеологічної розмови. Конференція «Українські спільноти в Польщі: взаємини й дискурси», організована Інститутом політичних студій ПАН, зібрала дослідників, практиків, представників національних меншин та української діаспори. Це була нагода подивитися на українок і українців у Польщі не крізь призму статистики, а через досвід, взаємини та культурну присутність.

Серед багатьох виступів особливий інтерес викликав реферат проф. Олексія Сухомлинова з Інституту міжкультурних студій Східної та Центральної Європи Варшавського університету, присвячений темі «Gremi Borsch Fest як простір соціалізації й автопрезентації українців у Польщі». Звучить як нішовий сюжет? Даремно. Саме аналіз цього кулінарно-культурного фестивалю став ключем до розуміння ширших соціальних процесів, що відбуваються в діаспорі.

Професор показав, що події на кшталт Gremi Borsch Fest сьогодні стають одними з найважливіших «соціальних просторів», де українці в Польщі навчаються нових ролей, вибудовують мережі підтримки й водночас публічно демонструють власну ідентичність. І роблять це як активна, присутня й свідома спільнота, а не як пасивні отримувачі допомоги. Цифри говорять самі за себе: за три роки фестиваль розрісся до десяти міст, 1654 волонтерів і понад 12 тисяч літрів звареного борщу. Це не просто статистика – це доказ зростання самоорганізації й соціального капіталу діаспори.

Українська присутність у Польщі під лупою

Конференція також показала, що культурні дії мають політичне й символічне значення. У момент, коли триває війна, а польсько-українська співприсутність нерідко буває обтяжена напругами, такі ініціативи будують мости, скорочують дистанцію і дозволяють побачити в мігрантах не проблему, а партнерів у творенні суспільного життя.

У дискусіях лунала спільна думка: українська присутність у Польщі вже не є тимчасовим явищем. Це елемент сучасної реальності, який потребує мудрих аналітичних інструментів – від медіадосліджень і соціології міграції до антропології культури. Саме тому такі конференції потрібні: вони відкривають складність взаємин, руйнують стереотипи й дозволяють побачити людину там, де публічна дискусія часто бачить лише цифри.

Варшавська зустріч залишила чітке послання: українська діаспора в Польщі – це не лише об’єкт дослідження. Все частіше вона є його співтворцем. А її голос, як показав реферат про фестиваль борщу, може бути напрочуд вагомим. Якщо ми хочемо зрозуміти майбутнє польсько-українського співжиття, варто починати саме з таких просторів діалогу.