Сучасний Бердянськ — це місто, яке вже не тішить туристичними фото і не чути там звичного шуму набережної. Понад три роки під тимчасовою окупацією змінили його до невпізнаваності: з вільного портового міста воно перетворилося на простір обмежень, контролю та повсякденної напруги.

Мешканці, що залишилися, описують це не просто як життя під чужою владою, а як в’язницю на відкритому повітрі. За словами одного з місцевих ще у 2022 році, «нас наче тримали орки наче в’язнів у колонії розміром з місто»», оскільки всюди було присутнє відчуття нагляду, контролю і залякування.

Тимчасова окупація Бердянська Російською Федерацією стала важким випробуванням для міста та його мешканців. Вона супроводжується системними порушеннями прав людини, руйнуванням соціальної й медичної інфраструктури, примусовою зміною освітнього та культурного простору, а також постійним психологічним тиском на цивільне населення. Усі ці явища мають чіткі ознаки репресивного окупаційного режиму та вписуються в загальну модель управління, яку Росія застосовує на захоплених територіях півдня України.

Про що говорила варшавська конференція «Українські спільноти в Польщі: взаємини й дискурси»?

У час, коли дебати про міграцію часто загрузли в спрощеннях, Варшава на один день стала місцем серйозної, глибокої й неідеологічної розмови. Конференція «Українські спільноти в Польщі: взаємини й дискурси», організована Інститутом політичних студій ПАН, зібрала дослідників, практиків, представників національних меншин та української діаспори. Це була нагода подивитися на українок і українців у Польщі не крізь призму статистики, а через досвід, взаємини та культурну присутність.

Серед багатьох виступів особливий інтерес викликав реферат проф. Олексія Сухомлинова з Інституту міжкультурних студій Східної та Центральної Європи Варшавського університету, присвячений темі «Gremi Borsch Fest як простір соціалізації й автопрезентації українців у Польщі». Звучить як нішовий сюжет? Даремно. Саме аналіз цього кулінарно-культурного фестивалю став ключем до розуміння ширших соціальних процесів, що відбуваються в діаспорі.

28 листопада 2025 року у Варшаві відбулося Польсько-Український Форум Майбутнього 2025, один із ключових заходів року, присвячених українсько-польським відносинам, безпеці, міграції, економічній співпраці та стратегічній відбудові України.

Організоване Фундацією Stand with Ukraine, воно об’єднало політиків, дипломатів, підприємців та науковців, створивши простір для аналізу політичних, економічних та інформаційних викликів. На відкритті виступили Йоанна Цупер і голова Фундації Наталія Панченко, які наголосили на необхідності збереження солідарності в умовах тривалої агресії Росії. Посол України в Польщі Василь Боднар підкреслив зв’язок між безпекою, європейською політикою та стійкістю держав регіону. Презентація Міхала Федоровича (Інститут досліджень Інтернету і медіа) засвідчила, що російська дезінформація активно використовує міграційні теми для поляризації польського суспільства.

Польське культурно-освітнє товариство «Відродження» у Бердянську, Інститут міжкультурних студій Центрально-Східної Європи Варшавського університету та Товариство «Wspólnota Polska» мають честь запросити до участі у міжнародній науковій сесії, присвяченій інтерпретації літературно-культурних текстів. Подія об’єднує видатних дослідників з Польщі та України, які розглядають питання герменевтики, деконструкції, постколоніальних студій та аналізу літературних, культурних і публіцистичних текстів.

Сесія включає доповіді щодо історії поняття «інтерпретація», сучасних концепцій аналізу тексту, а також рефлексії над війною, травмою та міграційним досвідом у літературі та культурі. У програмі передбачено виступи, присвячені сучасній літературі, щоденникам, публіцистичним текстам, мовним маркерам та практикам перекладу й культурної інтерпретації.

Невід’ємною частиною заходу є панельні дискусії, які дають учасникам можливість обмінюватися досвідом, аналізувати різні перспективи інтерпретації та спільно досліджувати вплив сучасних соціальних і історичних процесів на культуру та літературу. Сесія має міждисциплінарний характер і відкрита для науковців, студентів та всіх, хто цікавиться літературою, культурою та міжкультурними студіями.

завантажити програму

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну у лютому 2022 року російський політичний режим активно впровадив систему масових репресій проти цивільного населення, спрямовану на виявлення та нейтралізацію осіб, які вважаються "нелояльними" до окупаційної влади. Центральним елементом цієї стратегії стали фільтраційні табори — незаконні об'єкти примусового утримання людей, які функціонують не лише на тимчасово окупованих територіях України, а й на території самої Росії та Республіки Білорусь. За своєю структурною логікою та функціональним призначенням ці табори тяжіють до нацистських концтаборів та радянської репресивної системи ГУЛАГ.

Система фільтрації, позбавлена будь-яких юридичних підстав, грубо порушує норми міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевські конвенції, Конвенцію проти катувань і норми, що забороняють масові депортації. На практиці вона реалізує модель державного терору — багатоетапну технологію контролю, репресій і фізичного усунення "небажаного" населення. Створення цієї системи стало можливим завдяки політичним рішенням на найвищому рівні — не лише в Кремлі, але й у Мінську, що свідчить про співучасть Білорусі у злочинній політиці Росії.

Польське Культурно-Освітнє Товариство «Відродження» в Бердянську,
Інститут міжкультурних студій Центрально-Східної Європи Варшавського університету,
Товариство «Спільнота Польська»

ЗАПРОШУЮТЬ до участі в Міждисциплінарній польсько-українській науковій сесії «СПРИЙНЯТТЯ ТЕКСТУ КУЛЬТУРИ: МІЖ ДЕКОНСТРУКЦІЄЮ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЄЮ»

Захід відбудеться в рамках
ІХ АЗОВСЬКИХ ДНІВ ПОЛЬСЬКОЇ НАУКИ

Захід охоплюватиме такі теми і проблеми:
культурний текст як простір реінтерпретацій значень;
деконструкція як інструмент аналізу та критики;
межі інтерпретації: між суб’єктивізмом і конвенціоналізмом;
культурна ідентичність у світлі тлумачення текстів;
польсько-українські культурні контексти та їхня взаємодія;
наративи пам’яті та травми;
аудіовізуальні, перформативні та цифрові тексти;
роль культурного та мовного перекладу;
освітні та соціальні функції інтерпретації текстів культури.